ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ… Під таким девізом 26 лютого о 16 годині у коледжі пройшла відкрита презентація проекту “Наші рідні – учасники АТО”. У проекті взяли участь усі навчальні групи коледжу. Студенти готували презентаці та відеофільми про своїх батьків, братів, знайомих, земляків, випускників коледжу минулих років, які пройшли через горнило антитерористичної операції на сході України. Було сказано чимало слів про хоробрість та мужність наших захисників. Про те, що іноді навіть ціною власного життя солдати відстоювали честь та гідність своєї Батьківщини. Вони назавжди залишаться в нашій пам’яті та в наших серцях, а доки ми живемо, доти житиме і пам’ять про них. Захід почався зі слів подяки від Маргарити Володимирівни за участь колективу у телемарафоні “Україна – понад усе”, які відбувся напередодні на телеканалі “Скіфія”. Потім студенти переглянули відеозапис прямого ефіру телемарафону.
Всі студенти ретельно підготувалися і розповіли про простих людей з різними професіями: лікарі, повари, електрики, вчителі, водії, а також зовсім молоді студенти, яких доля закинула на війну, на смерть. Розповідь студентки 133 групи Ковтун Даші про брата Дениса Бегіу та дядька Кіпішинова Геннадія, які загинули в АТО, примусила зал піднятися у скорботній хвилині мовчання. Дуже вразив відеоролик 134 групи, присвячений болю матері, коли вона втрачає сина. Презентація у віршах студентки 131 групи Вікторії Подлецької про її тата-героя, про її мрії і сподівання не залишила байдужим нікого із присутніх. 121 група здивувала всіх дуже ніжним танцем, а також віршем, присвяченим «брату-солдату». 132 група розповіла про випускника нашого коледжу – Андрія Барковського, який славився своїм почуттям гумору та добродушністю, і зараз перебуває в зоні АТО. Вірш татові, який воює на сході, присвятила студентка 123 групи Тушич Катерина. Дуже сподобався своєрідний танець жестів 111 групи. Тож, всі студенти сумлінно попрацювали і після заходу не залишилося жодної байдужої людини. Неможливо було слухати без сліз про героїв, які сьогодні захищають нашу країну, адже багатьох із них ми знаємо. Ми щиро віримо, що їхні родини не пізнають почуття втрати та скорботи. Знайте, ми вас чекаємо з перемогою!…
Вічна пам’ять тим, хто навіки пішов на непроголошену війну.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ… Під таким девізом 26 лютого о 16 годині у коледжі пройшла відкрита презентація проекту “Наші рідні – учасники АТО”. У проекті взяли участь усі навчальні групи коледжу. Студенти готували презентаці та відеофільми про своїх батьків, братів, знайомих, земляків, випускників коледжу минулих років, які пройшли через горнило антитерористичної операції на сході України. Було сказано чимало слів про хоробрість та мужність наших захисників. Про те, що іноді навіть ціною власного життя солдати відстоювали честь та гідність своєї Батьківщини. Вони назавжди залишаться в нашій пам’яті та в наших серцях, а доки ми живемо, доти житиме і пам’ять про них. Захід почався зі слів подяки від Маргарити Володимирівни за участь колективу у телемарафоні “Україна – понад усе”, які відбувся напередодні на телеканалі “Скіфія”. Потім студенти переглянули відеозапис прямого ефіру телемарафону.
електрики, вчителі, водії, а також зовсім молоді студенти, яких доля закинула на війну, на смерть. Розповідь студентки 133 групи Ковтун Даші про брата Дениса Бегіу та дядька Кіпішинова Геннадія, які загинули в АТО, примусила зал піднятися у скорботній хвилині мовчання. Дуже вразив відеоролик 134 групи, присвячений болю матері, коли вона втрачає сина. Презентація у віршах студентки 131 групи Вікторії Подлецької про її тата-героя, про її мрії і сподівання не залишила байдужим нікого із присутніх. 121 група здивувала всіх дуже ніжним танцем, а також віршем, присвяченим «брату-солдату». 132 група розповіла про випускника нашого коледжу – Андрія Барковського, який славився своїм почуттям гумору та добродушністю, і зараз перебуває в зоні АТО. Вірш татові, який воює на сході, присвятила студентка 123 групи Тушич Катерина. Дуже сподобався своєрідний танець жестів 111 групи. Тож, всі студенти сумлінно попрацювали і після заходу не залишилося жодної байдужої людини. Неможливо було слухати без сліз про героїв, які сьогодні захищають нашу країну, адже багатьох із них ми знаємо. Ми щиро віримо, що їхні родини не пізнають почуття втрати та скорботи. Знайте, ми вас чекаємо з перемогою!…
