70 років тому, 27 січня 1945 року, війська І Українського фронту звільнили Освенцім (Аушвіц) – найбільший з нацистських таборів смерті, що розміщувався на території Польщі. За деякими даними, з кінця травня 1940 року до січня 1945 року тут було знищено більше 1,1 мільйона євреїв, 70 тисяч поляків, 25 тисяч ромів, 15 тисяч військовополонених з СРСР та інших країн. Але й досі невідома точна кількість знищених людей.З 2005 року день визволення Освенціма згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається як Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, а з 2012 року до цього вшанування долучилася й Україна.
З метою збереження історичної пам’яті, проведення просвітницької роботи та у запобіганні можливих майбутніх актів геноциду, виховання розуміння цінності людського життя у студентів коледжу – майбутніх педагогів 27.01.2015 у коледжі проходили тематичні заходи до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту та 70-ї річниці звільнення концтабору Освенцим: випуск інформаційного бюлетеня до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту та 70-ї річниці звільнення концтабору Освенцим; робота лекторських груп в усіх навчальних групах «Не забути, щоб не повторити»; виставка – огляд літератури у бібліотеці коледжу до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту та 70-ї річниці звільнення концтабору Освенцим; випуск он-лайн журналу «Праведники світу»; перегляд кінофільму «Щоденник Анни Франк».
Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву – Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини – НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!
Загалом гітлерівський окупаційний режим відповідальний за загибель 1,5 млн євреїв. Ті, хто залишилися живими в Україні, урятувалися насамперед завдяки місцевим жителям-неєвреям. Незважаючи на смертельну небезпеку, вони мали мужність здійснити моральний подвиг. Цих людей назвали «праведниками світу», серед них і 1755 українців. Рятівниками євреїв визнано митрополита Андрея Шептицького й греко-католицького священика Омеляна Ковча.
Пройшовши через страхіття Голодомору 1933-1934 років, українці, як ніхто інший, розуміють біль єврейського народу. Ми вчимося на помилках минулого, і кожен з нас робить усе можливе задля того, щоб трагедія Голокосту не повторилася в майбутньому. Український народ рішуче засуджує будь-які прояви нетерпимості за національною чи релігійною ознакою і приділяє значну увагу питанням толерантності та взаємоповаги.
У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати…
