«Тільки закоханий мав право людиною зватись». О. Блок Саме під таким гаслом в актовій залі коледжу пройшла літературно-музична композиція для молоді «Вічна загадка любові» на минулому тижні.
Кохання. Мабуть, ні про що так багато не говориться, не розмірковується, не мислиться, як про кохання. І недарма. Історія життя на землі невіддільна від історії людських почуттів. Кохання, народившись від ніжності, захоплення, розуміння, відкрило нескінченну цілісність людської особистості і подарувало світові гуманність, милосердя, радість, співчуття і щастя. Кохання — це поезія і сонце життя! Мабуть, немає ні одного письменника, поета, який би не оспівував це прекрасне почуття. Адже вони теж люди, хоча відомі та знамениті. І нам, простим людям, хочеться якомога більше дізнатися про надії, переживання наших кумирів. Чи закохувалися коли-небудь Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко? Як освідчувались своїм коханим? Яке було це кохання? Щиро і проникливо звучали вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Олеся, Володимира Сосюри у виконанні студентів Роженцової А., Грибан Л., Жиляєвої А., Баюн В., Маслянчук А., Федотової О., Козак О. (221 гр.), Бондар К., Вечірко В. (133 гр.), Пасічника В. (131 гр.).
Мудрість кохання допоможе бути до кінця днів величним, чистим у помислах і почуттях. Ті, що справді кохають, не думаючи до останнього подиху про особисте, ведуть битву за душу коханого — за її сходження. І вони виграють цю битву, тому що кохають. Тож кохайте, і будьте – коханими!
