Екскурсія містом «Херсонська фортеця»

У рамках реалізації Плану заходів з національно-патріотичного виховання у коледжі, які передбачають, зокрема, ознайомлення майбутніх педагогів з історією рідного краю, 28 жовтня 2017 року екскурсійна група наших студентів під керівництвом викладача суспільно-гуманітарних дисциплін М.В. Ковальової відвідала м.Херсон. 

Передісторія. Херсонська фортеця була закладена 8 вересня 1778 року за проектом головного архітектора Адміралтейств-колегії М. Ветошнікова. У процесі будівництва першочерговий проект піддався значному корегуванню та змінам інженерами І. Ганнібалом, І. Германом та К. Гаксом, і в 1784–1785 р. був остаточно перероблений новим керівником будівельних робіт М. Корсаковим. До 1788 р. будівництво фортеці було практично завершене. На той час вона стала зразком земляного фортифікаційного будівництва. Фортеця мала видовжену зіркоподібну форму. Довкола неї було вирито рів та насипано земляний вал, на бастіонах якого було встановлено 220 знарядь, а всередині знаходився комплекс адміністративних та виробничих будівель. Визначною пам’яткою архітектури став ансамбль Палацової площі, розташованої в центрі фортеці. Над його створенням працювали відомі архітектори: І. Ситников, Микола Казаков, Клод Буржуа, Антуан Вектен, Карл Гагендорф та ін.

Зупинка 1 – Північна брама. Північна брама (ворота) в Херсоні (рос. Московские ворота, інша назва Московська брама, інколи Петербурзька брама) — це частина оборонних укріплень Херсону, збудована у 1783 році через п’ять років після заснування міста, як частина комплексу Херсонської фортеці. Пам’ятка архітектури національного значення з охоронним номером 719 повністю. Ворота ідентичні Очаківським воротам.

Проект споруди ймовірно розробив російський архітектор Родіон Казаков, хоча, можливо, до створення брами також був причетний Федір Данилов.

Зведена споруда у стилі класицизму з наскрізним проїздом з якого сходами можна піднятись на вали, які були зруйновані та відновлені в радянські часи.

Ворота названі за напрямками доріг, що ведуть з Херсонської фортеці на Москву чи Петербург.

Вони мали підйомний міст через рів, з’єднували фортецю з військовим форштадтом. Являють собою типовий зразок оборонного зодчества: прямокутна у плані споруда, перекрита коробовим склепінням, побудована з місцевого каменю.

Фортеця займала площу близько 100 гектарів, оточена потужним земляним валом та рвом. Вона мала 9 бастіонів з 220 знаряддями. Під фортецею проходило кілька десятків тунелів — точок охорони від підкопів і мінування оборонних валів в разі облоги фортеці. На території фортеці знаходилося кілька десятків будов 20 різних призначень. Невелике місто всередині Херсона налічувало 16 кварталів, половина з яких була забудована 1- та 2-поверховими будівлями.

12 травня 1787 року через Московські ворота в Херсон в’їжджала імператриця Катерина II з численним почтом.

Згідно з приписом імператора Миколи I від 1835 року фортеця була ліквідована. До 1881 року її практично повністю розібрали. В 1902 році вона сильно постраждала від землетрусу.

В 1921 році за радянської влади частину будівель розібрали та зруйнували. Тому на середину XX століття були зриті майже всі вали.

В наш час збереглися лише кілька гармат фортеці, одна будівля Адміралтейства, Катерининський собор і його дзвіниця, один пороховий льох і колодязь фортеці, арсенал (нині — слідчий ізолятор), а також Московські і Очаківська брами.

Зупинка 2 – Адміралтейський арсенал. Адміралтейський арсена́л — одна з найбільш ранніх будівель колишньої фортеці на території Херсона. Будинок зведено у 1784 р.

Всередині утвореного арсеналом двору розміщувався склад артилерійських гармат різних калібрів. Між початковими корпусами вздовж вул. Перекопської розташовані пізніші побудови: кам’яна огорожа з воротами і вбудований в неї двоповерховий кам’яний корпус.

Арсенал будувався інженером Іваном Струговщиковим за проектом Вікентія Ванрезанта з 1784 до 1788 років. Ця найбільша споруда фортеці була сховищем артилерії, зброї та боєприпасів для армії, дислокованої в Новоросійському краю.

Первинна будівля арсеналу фланкувалася флігелями з величезними чотирьохколонними портиками, які виходили на червону лінію Палацової площі та об’єднувалися напівкруглим одноповерховим корпусом, що йшов у глибину кварталу. Зоровий простір площі розширювався, створювалася гра об’ємів арсеналу та протилежного палацу генерал-губернатора.

На жаль, будівля арсеналу сильно постраждала під час землетрусу 1802 року та була перебудований в 1812 році за проектом губернського архітектора І. В. Ярославського вже в стилі ампір. На оборотній стороні заставної дошки, знайденої при ремонті арсеналу, був зроблений додатковий напис: «Перебудова 1812 року».

Надалі з’явився і третій напис, зроблений в 1884 році: «Будівлі колишнього арсеналу пристосовані для приміщення Херсонського Арештантського Виправного № 2 Відділення в царювання Благочестівейшего Государя Імператора Олександра III при Губернаторові Таємному Раднику Олександрі Семеновичі Ерделі, Архітекторами Бароном фон Штемпелем і Корфом і інженером Залеським і зайняті арештантами в жовтні 1884 р.».

Після деяких перебудов, виконаних в 1884 році для розміщення в нім арештантського виправного відділення, будівля збереглася до наших днів. При арестанском відділенні знаходилася Покровськая будинкова церква, дзвони якої видно між колонами арсеналу.

У 1923 році та пізніше в будівлі арсеналу знаходився «Херсонський будинок повіту примусових суспільних робіт» (ДОПР). В наш час тут розміщений «Слідчий ізолятор № 28 Управлінь державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області», а також «Телецентр» і «Комітет з телерадіомовлення» (вул. Перекопська, 10).

Зупинка 3 – Катериненський собор. Свято-Катерининський храм у Херсоні, визначна пам’ятка архітектури міста. Перший херсонський кам’яний храм (освячений у 1786 році).

Херсонський Свято-Катерининський (Спаський) собор є визначною пам’яткою класицизму (т. зв. російського класицизму).

Західний (центральний) фасад. Храм — хрещатий у плані. Однобанний сферичний купол на низькому світловому барабані має сліди перебудови. Головний західний фасад прикрашений портикомтосканського ордера — тут розміщено центральний вхід до собору. Споруду виконано з місцевого матеріалу — пісковику, що підкреслює урочисту монументальність споруди. Північний і південний фасади собору мають виступи-крила, що оформлені так само, як і західний фасад, трикутними фронтонами. Зі сходу собор закінчується напівкруглою апсидою і приміщеннями ризниці та дияконника.

Дзвіниця собору. Оформлення фасадів собору витримано в найкращих традиціях класицизму: пілястровий ордер тут поєднується з горизонтальним рустом, що йде площиною стін основного об’єму й апсиди. Їм контрастують суворі, трохи подовжених пропорцій прямокутні вікна, напівовальні ніші зі скульптурними фігурами та круглими вікнами над ними. Інтер’єр собору завдяки зрізаним кутам підкупольних стовпів, м’яким лініям попружних арок і віконних отворів, що переходять в овальні форми, виглядає достатньо світлим.

Свято-Катерининський собор був побудований на місці колишньої дерев’яної Михайлівської церкви, і освячений 17 травня 1786 року.

Перший камінь в основу заклали у серпні 1781 р. За рік, під час перебування в Херсоні, його відвідала російська імператриця Катерина II. Вона дала храму другу назву — Спаський, у зв’язку з чим на фронтоні головного фасаду був виконаний напис: «Рятівникові роду людського Катерина II присвячує».

Під час російсько-турецької війни 178791 років на території біля собору був створений меморіал з могилами полеглих учасників війни. У самому соборі, в склепі під долівкою, біля іконостасу, був похований засновник Херсонановоросійський генерал-губернаторкнязь Потьомкин-Таврійський.

Перша дзвіниця собору була дерев’яною і відповідала стилю раннього класицизму, як і сам собор. До 1800 року за проектом І. Є. Старова була побудована монументальна кам’яна дзвіниця, яка за два роки потому постраждала під час землетрусу, і її довелося розібрати. Поряд з нею в 1806 році була зведена тимчасова дерев’яна, яка служила до закінчення будівництва нової кам’яної дзвіниці, що існує й понині.

У 1930-х роках храм був закритий, а інтер’єр — знищений. Реставрацією собору займалася Тамара Гусельникова.

У теперішній час Катерининський собор знаходиться у віданні Української православної церкви Херсонської єпархії Московського патріархату.

Зупинка 4 – Очаківська брама, ККЗ «Ювілейний» Очаківська брама (ворота) в Херсоні — це частина оборонних укріплень Херсону, збудована у 1783 році через п’ять років після заснування міста, як частина комплексу Херсонської фортеці. Пам’ятка архітектури національного значення. Ця брама є тотожною до іншого в’їзду херсонської фортеці — Московській брамі.

Зображення брами є частиною сучасного герба Херсона.

Проект споруди ймовірно розробив російський архітектор Родіон Казаков, хоча, можливо, до створення брами також був причетний Федір Данилов.

Зведена споруда у стилі класицизму з наскрізним проїздом з якого сходами можна піднятись на вали, які були зруйновані та відновлені в радянські часи.

Брама мала забезпечувати проїзд крізь вали зі сторони Очакова. Попереду додатковим оборонним елементом слугував сухий рів та підйомний міст.

Фортеця займала площу близько 100 гектарів, оточена потужним земляним валом та рвом. Вона мала 9 бастіонів з 220 знаряддями. Під фортецею проходило кілька десятків тунелів — точок охорони від підкопів і мінування оборонних валів в разі облоги фортеці. На території фортеці знаходилося кілька десятків будов 20 різних призначень. Невелике місто всередині Херсона налічував 16 кварталів, половина з яких була забудована 1- та 2-поверховими будівлями.

Зупинка 5 – вулиця Суворова. Вулиця Суворова — вулиця в Херсоні, розташована в Суворовському та Корабельному районах, з’єднує проспект Ушакова з вулицею Театральною.

Заснована в кінці XVIII століття. У 30-х роках XIX століття східну частину вулиці названо Богородицькою, а північно-західну — Католицькою (тут знаходився католицький храм). У 1855 р. вулиця вже мала назву Суворовська. У 1927 р. Суворовську вулицю було перейменовано у вулицю 1-го Травня, а у травні 1941 вулиця отримала сучасну назву.

Під час російсько-турецької війни 1787—1792 рр., точніше, перед початком воєнних дій О. В. Суворов, якого було призначено командуючим військами Херсонського корпусу, переніс свою штаб-квартиру в Херсон. Після війни, у 1792 р., полководець, перебуваючи на посаді начальника військ Катеринославського намісництва, знову розмістив свою штаб-квартиру в Херсоні та продовжив вдосконалення укріплень цього стратегічного району. В кінці 1794 р. О. В. Суворов виїхав з міста.

Зупинка 6 – Потьомкінський сквер. Пам’ятник Г. А. Потьомкіну в Херсоні розташований в центрі скверу імені Потьомкіна.

В кінці 1836 року в 45-ту річницю поховання Потьомкіна в Богоявленському кафедральному соборі, пам’ятник зайняв своє місце на бульварі Потьомкінському. Автором нового потужного гранітного п’єдесталу став італійський архітектор Франц Карлович Боффо, в 1820-1830-х роках багато працював в Одесі і виконав п’єдестал до пам’ятника Рішельє. У 1840 році навколо пам’ятника був висаджений бульвар, названий Потьомкінським і обнесений огорожею. Після революції 1917 року пам’ятник Потьомкіну був закритий брезентом через що в народі отримав прізвисько “херсонський привид” [1], 27 квітня 1921 року пам’ятник був знятий з постаменту і перенесений у двір Херсонського історико-археологічного музею, а на початку 1944 року зник разом з відступаючими німецько-фашистськими військами. У 2003 році до святкування 225 річчя міста, пам’ятник відновлено скульптором Юрик Степаняном.

Комментарии закрыты